Що приховували води Дунаю:

випадкова знахідка в районі ізмаїльської фортеці спантеличила спеціалістів

Аномальне падіння рівня Дунаю цього літа призвело до цілої серії знахідок у прибережній зоні цієї річки – як затоплених суден, так і справжніх археологічних пам’яток, наприклад, залишків римських укріплень Новіодунума в румунській Ісакчі. Цей дивовижний процес не оминув і Ізмаїл, вписавши в місцеву історію нову унікальну сторінку.

Все почалося випадково, коли наприкінці липня місцевий житель виявив на дні обмілілої річки, приблизно за 150 м від будівлі Малої мечеті (нині діорами) на глибині від 1 до 1,5 м комплекс артефактів, пов’язаних із залишками досить великого дерев’яного човна, або навіть невеликого судна. Завдяки пильності місцевих краєзнавців знахідки було піднято з води та незабаром було оглянуто співробітниками експедиції Інституту археології НАН України, які прибули до Ізмаїлу для виконання зовсім інших досліджень.
Трохи пізніше голова громадської організації «Берег Овідія» Володимир Левчук організував передачу знахідок до Ізмаїльського історичного музею А. Суворова для зберігання та експозиції у будівлі діорами. Минулої середи, 7 вересня, відбулася передача цієї колекції, на якій начальник вищезгаданої експедиції доктор історичних наук Ігор Сапожніков розповів про перші результати дослідження знайдених артефактів.
Серед них найбільш яскравими та несподіваними виявилися вісім фрагментів мармурових плит, які спочатку використовувалися як мусульманські намогильні пам’ятники. Крім цього, з дна вдалося підняти кілька фрагментів турецької розписної кераміки 18-19 століть, три уламки чавунних ядер та бомби різних калібрів, а також кілька дерев’яних дощок від борту судна, деякі з яких перевищували 4 м завдовжки, а також ковані залізні цвяхи. які й скріплювали дошки між собою.
Спочатку І. Сапожніков згадав, що близько 20 років тому у вказаному місці, також після падіння рівня річки, вже знаходили чимало ядер, переважно для знарядь невеликих калібрів, але немає жодної впевненості в тому, що мова може йти про те саме судно.
Зі згаданого комплексу надгробних пам’яток цілою виявилася лише одна плита. З напису, який прочитав директор Центру досліджень арабського та турецького світів (SOTA) Мехмед Тютюнжі, випливає, що ця біломармурова плита колись була встановлена ​​на могилі «милосердної, розумово хворої жінки Фатіми», епітафія якої починається фразою «Сьогодні я, а завтра ти!», а закінчується проханням помолитись за її дущу. Датується надгробок 1749-1750 роками, або 1163 роком Хіджри (від дати переселення пророка Мухаммеда та перших мусульман із Мекки до Медини).
Але на другому з підписаних пам’яток збереглися залишки чалми, що говорить про те, що вона стояла на могилі чоловіка. На жаль, від цього надгробка збереглася лише верхня частина, на якій вдалося прочитати уривок із сури (голови) Корану (священної книги мусульман). На третьому камені час залишив лише одну літеру, а на решті написів не зберіглося взагалі.
Думаю, що це все надгробки – ізмаїльські, – припускає І. Сапожніков. – Які до них є історичні прив’язки? Поки що можу назвати лише одну: у травні 1792 року, після підписання Яського мирного договору Ізмаїл залишали залишки козацької флотилії (5-6 човнів). Командир цього загону отримав від Чорноморського коша наказ йти на Дністер до бази у Слободзі (нині територія Республіки Молдова). При виході козакам наказувалося зібрати якнайбільше мармурових дощок з цвинтарів в Ізмаїлі та Кілії, щоб потім ними можна було вистелити підлогу військової церкви. Однак у ході подальших досліджень кінця 19 ст. виявилося, що у слободейській церкві не було жодної надгробної плити. Може, їх немає там, бо їх не змогли вивезти?.. І хоча пряма аналогія з відкритим підводним комплексом очевидна, цілковитої впевненості в тому, що знайдено саме згадані в історичному документі плити, все ж таки немає. Такому припущенню суперечать наявність турецької кераміки та інші обставини знахідки, які потребують поглибленого дослідження.
Археолог також додав, що всі плити, знайдені на річковому дні, виготовлені з білого мармуру високої якості і належали найімовірніше людям заможним. Такого каменю в найближчих до Ізмаїла районах не було ні тоді, ні зараз. Тобто його могли завозити з Туреччини чи Греції, та дозволити собі це могли далеко не всі мешканці османського Ізмаїлу.
На території колишньої фортеці та навколо неї розташовувалося багато різних цвинтарів, і в даний час в історичному музеї А. Суворова зберігається до десяти надгробних плит, написи на яких прочитані та опубліковані. Тепер же, завдяки місцевим аматорам історії та діяльності В. Левчука та І. Сапожнікова, експозиція поповнилася ще вісьмома предметами, на яких збереглося два раніше невідомі написи.
Примітно, що після передачі знахідок у музей археологи разом із краєзнавцями здійснили терміновий огляд місця знахідки, оскільки рівень Дунаю у зв’язку з дощами почав поступово підніматися. На цей раз було піднято 8 залізних кованих предметів від оснастки парусного судна, розміри деяких з них перевищували 50 см (фото). Вчені поки що утримуються від їх однозначної інтерпретації до консультації зі спеціалістом музею судноплавства «Чайка» Національного заповідника Хортиця Д. Кобалією.
Крім того, планиграфічні виміри на місцевості показали, що знахідки концентрувалися не в одному місці, а були “розтягнуті” за течією Дунаю порівняно вузькою смугою на відстані 80-100 м, причому залишки корпусу судна (дерев’яні та залізні) залягали у верхній половині скупчення. Отже, нині можна говорити про залишки одного судна, але не тільки про канонерський човен Чорноморського козацького війська, а про легке судно Чорноморської гребної флотилії Й. де Рибаса на кшталт дубель-шлюпки або трофейного турецького кирлангіча (ластівки).

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

*

Вы можете использовать это HTMLтеги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Spam Protection by WP-SpamFree