Ч, Ш, Щ, Ю, Я

ЧЕВГАНЮК (Колесниченко) Валентина Іванівна (нар. 14.10.1936, Овідіополь) – працівник фінансової сфери.  ЇЇ батьків  «розкуркулили» у 1935 і вислали до Карело-фінської РСР, а її ще  немовлям  залишили  батьковій сестрі  Н.С.Марченко. В цій  сім’ї  вона і виросла. З рідною мамою зустрілася аж 1954, коли та  повернулась до Овідіополя.   Після середньої загальноосвітньої школи ,закінчила  однорічну Білгород-Дністровську школу ЦСУ . Працювала  рахівником к-пу  ім. Дзержинського. З 1961-бухгалтер, а з 1966-головний бухгалтер райфінвідділу, заступник, начальник райбюджетінспекції (1979-1991), зав. райфінвідділом Овід. райдержадміністрації (1991-1996). За сумлінну працю не раз нагороджена грамотами  обласного  фінуправління.

***

ШАГІНЯН Марієтта Сергіївна (21.03.1888, Москва – 20.03.1982, там само) – рос. письменниця й літературознавець вірменського походження, доктор філософських наук. Герой Соц. праці (1976). Член-кореспондент АН Вірменської РСР. Лауреат Сталінської премії 3 ст. (1951), Ленінської премії (1972). Народилась у сім’ї лікаря.   1912 закінчила історико-філософський ф-т Вищих жіночих курсів. За рік видала свою першу книжку «Orientalia». Співпрацювала з газетами «Приазовский край», «Кавказское слово», «Баку». Стала відомим журналістом. Мала великий успіх після виходу оповідань «Перемена» (1922-1923), агітаційно-пригодницької серії «Месс-Мэнд» (1923-1925), роману «Гидроцентраль» (1928). Серед її нарисів відомі «Зангезурская медь» (1927), «Советское Закавказье» (1931), «Путешествие по Советской Армении» (1950), «Зарубежные письма» (1964) тощо. Особливе місце у творчості Шагінян посідали книжки на ленінську тематику: романи-хроніки «Семья Ульяновых» (1938; перевидані 1957) та «Первая Всероссийская» (1965). Перебувала у нашому краї  з 01.09. по 15.10.1933. У своїх  «Нарисах» (1922-1936) подала опис с. Грослібенталь й роботу політкому Акаржанської МТС.

Серия: Мариэтта Шагинян. Собрание починений в шести томах. – Т.3. – М.: Гос. изд-во худож. лит-ры, 1956; Мариэтта Шагинян. Собрание починений в девяти томах. – Т.2. – М.: Изд-во худож. лит-ра, 1971.

***

ШУЛЬЦА дача – хутір на північ од Люстдорфа. Названа за імям власника – садівника Шульца. В першій пол. ХІХ ст. містилася по правий бік балки Рибасової (№22, див. Одес. заміські хутори). Син відомого одеського історика А.Скальковського, чиновник Костянтин Скальковський згадав, що дача Шульца слугувала місцем для пікніків. На 01.05.1869, після закладин Люстдорфської кірхи на хуторі у знаному в околицях садку пана Шульца відпочивали пастор Бінеман і прибулі гості.

К. Скальковскій. Воспоминания молодости (по морю житеискому): 1843-1869. – Тип. А. С. Суворина. – СПб, 1906 – 410 с.