Р, С

РАЙНОВ Володимир Іванович (09.01.1894, Болград – 25.06.1919, Овідіополь) – болгарин-більшовик. Навчався в Київ. у-ті. Служив у російській армії. Мав чин підпоручика. З 1918 – член фракції РСДРП(б) 6-ї армії на Румунському фронті. Один з керівників більшовицького повстання 08-09.01.1918 в Болграді. З початку 1919 учасник одеського більшовицького підпілля. В квітні того ж року, під маркою білогвардійського караульного  сформував в Одесі Бессарабський повстанський батальйон. З ним 05.04.1919 виступив проти денікінців в Одесі. Після утвердження влади більшовиків 10.04.1919 очолив 1-й Бессарабський СП. На кінець квітня прибув до Овідіополя. Полк під його командою контролював узбережжя Дністр. лиману від Маяк доКароліно-Бугаза.  Помер  від туберкульозу  в Овідіополі, де і був похований. Останні дні життя В.Райнова подано в статіА.Гаррі «У лимана» (1935).

***

РУФФІПОЛІС («графство Руффіполіс») – назва земельних дач у Тираспольському повіті  поблизу  Одеси, що в першій пол. ХІХ ст. займали  площі на лівому березі Дністр. і правому березі Хаджиб. лиманів (бл. 16000 дес.).  Свого часу ці наділи придбав подільський граф І.Сцібор-Мархоцький у А.М.Грибовського й А.І.Алтесті (1802-1803) і записав на ім’я своєї дружини, італійки Єви Руффі (†1810). З 1820-х землі були поділені на чотири рівні частини, припали кожному з її чотирьох дітей: Каролю Сцібор-Мархоцкому,  Емілії (за чоловіком Інгістовій), Пульхерії (одружена 1814 з Еліушем Йосиповичем Якса-Малаховським) і Юлії (одружена 1823 з Мелітоном Йосиповичем Якса-Малаховським). На землях Руффіполіс містилися населені пункти: Грибівка (Андріанівка), Бузиновата (Роксолани), х. Біляївка (Любомила), Алтестове (Деволанівка). Згодом на двох дачах виникли Кароліно (Бугаз), х. Дальницький, х.Терновий (нині територія Овід. р-ну) і Вигода (сучасне село Біляїв. р-ну). До 1918 землями Руффіполіс володіли нащадки роду Мархоцьких-Малаховських-Інгістових.

Копылов А. Миньковецкое государство. Исторический очерк // Русский вестник. – СПБ, 1895. – № 5. – С. 91; Орлов А.Исторический очерк Одесс с 1794 по 1803 год. – Одесса, 1885. – С.43; Ведомость Тираспольского уезда… на 1811 год // ДАХО. – Ф.14. – Оп. – Д. – Л.47 об., 49; Алфавит хранящимся в чертежном архиве планам с книгами: Одесский уезд // РГАДА. – Ф.1354. – Оп.1358. – Л.6.

***

СОРОК ПЕРША СТРІЛЕЦЬКА ДИВІЗІЯ (41СД) – військове формування РСЧА, створене після поразки більшовиками 24.06.1919 під Харковим від білогвардійських частин ген. А.Денікіна. 19.07.1919 порізненні частини більшовиків: два харківських кріпосних полки, загін харківських курсантів, батальйон губчека, Чугуївський радянський полк, партизанські загони (Салтановський, Печенізький, Чортова Сотня), частини колишньої 4 Української радянської дивізії, донецькі й харківські робітники згуртувались у дві піхотні бригади і кавполк групи військ Сумського напрямку.  Командування: О.Я.Пархоменко (начдив), М.І.Фіалковський (начштабу), С.І.Покко (політкомісар, колишній начпредгубчека). Наприкінці літа Сумська група дістала поповнення з Воронезької й Тамбовської губ.  20-25.08.1919 наказом по 14 радянській Армії групу перейменували на 41СД (начдив М.В.Молкачанов) у складі 4 стрілецьких бригад і однієї кавбригади. До 1 СБр (командир Андрєєв) увійшли 2 зведених і третій Лебединські полки (як 361, 362 і 363 СП); до 2 СБр (комбриг О.Пархоменко) – 1 і 2  Харківські кріпосні і 6 Богодухівський полки (утворили 364, 365 і 366 СП); до 3 СБр (комбриг Саблін) – 1 і 2  Сумські кріпосні і 3 Печенізький полки (утворили 367, 368 та 369 СП; 4 окрему СБр (комбриг М.І.Фіалковський) склали прибулі 1 Богопольский, 2 Сумський і 3 Лебединський полки.   Перші три  СБр отримали легкий артилерійський дивізіон з двох батарей по 4 гармати, 4 СБр – три батареї. Поза тим, діяла виділена з частин Сумської групи Окрема Кубанська кавбригада (т. Карачай) з двох полків, що прибули з Кубані при кінно-гірській батареї з 2 гармат. При дивізії був також важкий артдивізіон з 12 гармат (42-лінійних і 6 дюймових). З середини жовтня 1919 у 41СД налічувалося 5520 багнетів, 690 шабель, 122 кулеметів, 52 гармати. Новим начдивом 41СД став  Р.П.Ейдеман. 25-30.10.1919 дивізія повела наступ на Глухів, Севськ, Дмитровськ, кавбригада зайняла Фатеж (Курська губ.).  На початку зими 1919 начдивами 41СД були т. Саблін, а потім т. Ейхорн. У березні-квітні 1920 наказом Реввійськради Республіки у 41СД (начдив О.М.Осадчий) створили 121, 122 і 123 СБр. Дивізія брала участь у боях за Одесу (07.02.1920), Овідіополь (12.02.1920); діяла на польському фронті (з 04.1920) і проти частин армії Директорії (червень 1920).  Після взяття Одеси частина  дивізії виконували прикордонну службу, а окремі її батальйони брали участь у придушенні повстання 1920. 25.12.1920 була переформована в 41 Кадрову СБр, а її підрозділи – в 361, 362 і 363 СП. З січня 1921, після розформування 14 та 12 армій РСЧА, увійшла до складу Київського ВО і базувалася в районі м. Радомисль (Радомишль) Київської губ. На початку травня 41Бр, згідно з наказом командування Київського ВО, увійшла до складу 44 СД (гірської) як 132 Пластунська СБр (дістала номер розформованої до того СБр), а її полки відповідно стали: 394, 395 і 396 СП.

***

СТЕПАНОВ Сергій Андрійович ( 14.11.1913, Овідіополь – 22.06.1980, там само) – організатор виробництва. Учасник ВВВ. По війні працював в Овід. райвійськкоматі ( 1945 – 1948 ). Обраний головою  к-пу « Перша п’ятирічка» ( Овідіополь, Скурта. 1948 – 1959). Господарство стало одним з кращих в р-ні за  економічними  показниками. Виховав багатьох спеціалістів і передовиків виробництва, серед яких О.Зінченко, В. Дурбалова, Г. Недін, І. Мойсеєв, І. Чабан та ін. Після обєднання  к-пів працював бригадиром другої комплексної бригади к-пу « Слава» ( 1959 – 1974),а після укрупнення господарств  очолив ревізійну комісію к-пу ім.. Дзержинського ( 1974 – 1980). Своїм життям здобув щиру повагу й любов  односельців – його часто називали       « Чайка» ( гарно співав, особливо пісню « Над озером чаєчка в’ється»). Нагородж. багатьма бойовими і трудовими  відзнаками.

***

СТЕФЕНС (Стівенс) Джон Ллойд (John Lloyd Stephens, 28.11.1805, Шрусбері, Нью-Джерсі – 12.10.1852, Нью-Йорк) – американський вчений, юрист, мандрівник і археолог. Був сином торговця Бенжаміна Стефенса і доньки судді Клеменс Ллойд. Освіту здобув у двох приватних школах Нью-Йорка. Закінчив Колумбійський коледж (1822) і школу права в Лічфілді (штат Контеккут).  1846 був делегатом від м. Нью-Йорка до зібрання для перегляду Конституції США.  1834-1836  подорожував  країнами Європи і Близького Сходу (Єгипет, Левант). Побував в Одесі. Зазнайомився зі своїм співвітчизником Є.В.Зонтаг, а в кінці травня 1835  відвідав х. «Втіха».  Враження від подорожі виклав у своїх щоденниках «Случаи путешествия в Греции, Турции, России  и Польше «(1838). Згодом здійснив ще дві експедиції в малодоступні регіони Мексики і Центральної Америки (1839-1841 і 1842).

Stephens J. L. Incidents of  Travels in Greece, Turkey, Russia and Poland. — New York: Harper& brothers, 1838.