О

ОВІДІОПОЛЬСЬКА МИТНА ЗАСТАВА. Введена в Овідіополі як митний карантин від Одес. порту разом із кордонами. Одержала 21.07.1796 на утримання 2313 руб., з них 125 руб.  на медикаменти і 90 руб. –  робітникам із в’язнів для чумного карантину. Згідно зі«Списком чиновников Вознесенского наместничества на 1796 год» в Овідіополі Христофор Штемпель виконував обов’язки коменданта фортеці, колезький радник Іван Данькевич був інспектором портової митниці, а Юрій Желепов – перекладачем. На 1805: митний карантинний начальник А.А.Бем;  карантинний лікар Тимошевський. До 1812 застава стежила за сусідніми Бесарабією і Молдавією, що перебувала під владою Туреччини, звідки майже постійно заносилися інфекційні хвороби, а також провадила нагляд за надходженням товарів до губ. Рос. імп. і навпаки. Митний тариф 1797, допускав увезення до Одес. порту через Овід. митницю незабороненого товару зі стягненням мита за вартість товарів. На Овід. митницю виділили (з вирахуванням на шпиталь і сторожа – 8 руб.85.коп.) – 1514 руб.15 коп., на канцелярські потреби і ремонт човнів – 200 руб. Згідно з положенням від 27.01.1797, митний наглядач одержував 250 руб. на рік (з вирахуванням на шпиталь 7 руб.50 коп.). З 1805 Овід. митна застава діяла у складі Дубосарського, а з 1812 – Одес. (нач. І.П.Блаламберг) митних округів. Наприкінці 1811 начальник Одес. митного округу колезький радник Єгор Зальфельт, обїхавши ділянку кордону від Маяків через Овідіополь до Очаківського гирла і морським берегом до Одеси вніс пропозиції щодо поліпшення митного контролю і боротьби з контрабандою та запропонував влаштувати митні пости на узбережжі Чорного моря й збільшити кількість наглядачів та об’їздників з осіб вільних станів (купецтва й міщанства) до яких після 1823 додалися піші стражники. В той час Овід. митній заставі (1812 очолював титулярний радник Кучеров) підпорядковувалося 12 митних постів в урочищі Бузиноватовому, на Бугазі, в гирлі р. Барабой на Сухому лимані та в інших місцях – від Одеси до Маяків. Після включення Бесарабії до Рос. імп. митна лінія  поступово ліквідовувалася. 1818 через Овідіополь в Одесу безмитно провозили бесарабську пшеницю. В липні 1825 з дозволу міністра фінансів Є.Ф. Канкріна і до введення нових правил купці всіх гільдій, що мали торгівельні патенти, дістали право на тимчасовий вивіз бесарабської солі до Овідіополя й Одеси. З січня 1826 дане питання було врегульоване:  купці з Бесарабії і Рос. імп. провадили безмитну торгівлю продукцією з соляних промислів через усі дністровські митниці.   Указом 30.03.1830 Дністровську митну лінію перевели в Бесарабію (на р. Прут і Дунай). З 1835 митну варту перейменовано на прикордонну. За Української Держави П.Скоропадського з 04.1918 на новому кордоні з Румунією діяв Овід. митний нагляд з відділком у Короліно-Бугазі. Митна застава і прикордонний пост проіснували тут до 1940.  Сьогодні на теренах краю митних застав немає, хоча сам Овід. р-н віднесений до зони Іллічівської митниці Держмитслужби України.

***

ОКРЕМИЙ КОРПУС ПРИКОРДОННОЇ  ВАРТИ – орган охорони кордонів у дореволюційній Росії. Проіснував з 15.10.1893 по 1918. З початку ХІХ ст. діяв як прикордонна козацька і вільнонаймана митна варта (див. Овід. митна застава і кордони) об’єднана 05.08.1827 у Митну прикордонну заставу, що набула військової організації (бригади, роти, загони). Після «Положення про влаштування прикордонної сторожі на кордонах західних губерній» (1811) на суходолі утворено 150-верстові ділянки кордонів під наглядом  козацьких загонів. Так, на 1827 в Овідіополі перебувала сторожа колишніх задунайських козаків, що ввійшли до 5 сотні пішого полку новоросійського козацького війська під командою офіцерів від Донського і Кубанського військ. З 1830 штаб полку базувався в Аккермані. В Овідіополі документи фіксують наказних Борисова, Меркулова, Лащонова, урядника Ємельянова, а 1835 – військового старшину Міллера. Взимку козаки закуповували дрова і харчі в місцевого населення й нім. колоністів Францфельда. 1853 узбережжя від Дністр. лиману до Очакова охороняли дві сотні козаків з 2 полку новорос. козацького війська. На 1866 в Овідіополі був прикордонний загін  1 роти Одес. бригади прикордонної сторожі. Окремий Корпус прикордонної варти  створено указом імп. Олександра ІІІ 1893 шляхом виділення в особливе формування відділення прикордонного нагляду Депертаменту митних зборів Міністерства фінансів. Керівник його був Шефом Корпусу, а   безпосереднє врядування покладалось на  командира  Корпусу (за статусом начальника військового округа). Корпус ділився на 7 округів  з бригадами, відділками, загонами і постами. Усі бригади й відділки сторожі в межах округу підпорядковувались окружному начальству. Кордони краю охороняла 23 Одеська прикордонна бригада (віднесена до 5 округу, мала 3 відділки із загонами й постами). В нашому краї діяв 2 відділок (на 1902 – підполк. Федоров Ліверій Михайлович). Командиром Овід. загону був штабс-ротмістр Б.А. Ізнар. Йому підпорядковувалися пости: Олександрівка, Біляївка (Любомила), Бугаз Дністровський та Овідіополь. Морське узбережжя Чорного моря охороняв паровий крейсер «Коршун» (збудовано 1900). В.Катаєв 1905 бачив прикордонників на Бугазі. Згодом він записав («Родион Жуков», 1926): «Пароход отошел от Аккермана… Потом обогнул Каролино-Бугас — песчаный, горючий мыс, возле которого грузно сидел в воде свинцовый монитор. Пограничные солдаты Бугасского кордона с зелеными погонами стирали у берега белье, подробно освещенные солнцем».

Справочная книга по личному составу Отдельного корпуса пограничной стражи с кратким квартирным и штатным расписанием и алфавитом постов сего корпуса. – С.Петербург, 1902.